Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Гримашевича Р.І., Соколовського Д.В., відповідача-Кириленка М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року № 0000532305/1398, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС»(далі -ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС») з позовом до ДПІ у Дарниькому районі м. Києва (далі -ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2012 року № 0000532305/1398.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2012 року закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-8376/12/2670 призначено до судового розгляду на 11 липня 2012 року.

11 липня 2012 року у судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби та в судовому засіданні оголошеного перерву до 15 серпня 2012 року, а подальшому до 22 серпня 2012 року.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну перевірку ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 36058595) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «ТК Альянс»(код за ЄДРПОУ 34694328) за період з 01.12.2008 року по 01.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 12.01.2012 року № 168/23-506/36058595.

В ході перевірки згідно АІС «Автоматизована співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено розбіжність між задекларованими сумами ПДВ ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» та ТОВ «ТК Альянс».

Окрім цього перевіркою встановлено, що ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» діяло без належної обачності і йому мало бути відомо фактичний та адміністративно-майновий стан ТОВ «ТК Альянс», умови ведення цим підприємством господарської діяльності та порушення, які ним допускались. А тому первинні документи виписані ТОВ «ТК Альянс» в адресу ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» не мають відношення до господарської діяльності та не можуть бути відображені у складі податкового кредиту ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС», що в свою чергу призвело до порушення податкового законодавства.

Таким чином, ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС»занижено суму ПДВ за період з 01.12.2008 року по 01.03.2010 року у розмірі 69 617, 13 грн.

На підставі вищевикладеного ДПІ у Дарницькому районі м. Києва складено висновок про порушення ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що мало прояв у занижені підприємством суму ПДВ за період з 01.12.2008 року по 01.03.2010 року у розмірі 69 617, 13 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2008 року у розмірі 6 666, 67 грн., за лютий 2009 року у розмірі 7 430, 42 грн., за квітень 2009 року у розмірі 9 080, 00 грн., за травень 2009 року у розмірі 9 705, 00 грн.,за червень 2009 року у розмірі 11 188, 00 грн., за липень 2009 року у розмірі 1 293, 00 грн., за вересень 2009 року у розмірі 3 914, 00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 3 914, 00 грн., за жовтень 2009 року у розмірі 6 413, 00 грн., за листопад 2009 року у розмірі 5 138, 83 грн., за грудень 2009 року у розмірі 2 784, 17 грн., за січень 2010 року у розмірі 1 450, 00 грн., за лютий 2010 року у розмірі 4 553, 05 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва 26 січня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532305/1308, яким згідно з підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87 021, 41 грн., в тому числі 69 617, 13 грн. - основний платіж, 17 404, 28 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві, яка своїм рішенням від 05.04.2012 року № 1927/10/12141 залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року № 0000532305/1398, а скаргу ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного вище податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТК Альянс», а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач також зазначає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи, а тому наявність комплексу доказів, посилання на які містяться в аті перевірки не є підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину.

Окрім цього, ним було також зазначено, що укладаючи господарські договори, з боку посадових осіб ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» не було умислу на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та доказом цього є те, що посадові особи підприємства не притягувались до кримінальної відповідальності, а тому відсутня вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок. А тому розбіжність між даними ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС» та ТОВ «ТК Альянс» за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може свідчити про нікчемність угоди, а як слідство порушення податкового законодавства ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС».

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з позовними вимогами ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України (254к/96-ВР) , Законом України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) )та іншими нормативно-правовими актами.

До набуття чинності Податковим кодексом України (2755-17) , (чинний з 01.01.2011 р.) правовідносини між ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС», як платником податків та податковим органом, як контролюючим органом, регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (168/97-ВР) .

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в підпункті 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом першим підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абзацу першого п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 (z0233-97) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037 (z0233-97) , (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом п'ятим Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996 - ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996 -ХІV (996-14) ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996 -ХІV (996-14) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (z0168-95) (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні»(п. 1.3 Положення).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Надані позивачем в підтвердження своєї позиції первинні документи, а саме: Договори на установку системи відеоспостереження від 12 грудня 2008 року № 28, від 16 квітня 2009 року № 034-18, від 18 травня 2009 року № 049-18, від 18 травня 2009 року № 050-18, укладені між ТОВ «ТК Альянс»(Виконувач) та ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС»(Замовник), за умовами яких, Виконувач зобов'язується надати Замовнику послуги по підключенню та налаштуванню системи відеоспостереження та додані до них Рахунки на оплату № АЛ-0001284 від 12 грудня 2008 року, № 12 від 18 лютого 2009 року, № 00234 від 16 квітня 2009 року, № 00279 від 18 травня 2009 року, № 00278 від 18 травня 20099 року, № 00318 від 22 червня 2009 року, № 358 від 30 червня 2009 року, № 372 від 29 вересня 2009 року, № 087-12 від 12 жовтня 2009 року, № 104-30 від 30 жовтня 2009 року, 3 356/29 від 29 грудня 2009 року, № 022/12 від 27 січня 2010 року, № 031 від 02 лютого 2010 року, № 033 від 08 лютого 2010 року; Видаткові накладні № АЛ-0000872 від 17 грудня 2008 року, № 7 від 18 лютого 2009 року, № 00112 від 17 квітня 2009 року, № 00122 від 18 травня 2009 року, № 00121 від 18 травня 2009 року, № 00138 від 22 червня 2009 року, № 00186 від 31 червня 2009 року, № 00211 від 299 вересня 2009 року, № 00378 від 30 жовтня 2009 року, № 392 від 30 листопада 2009 року, № 00469 від 29 грудня 2009 року, № 018 від 29 січня 2010 року, № 290101 від 29 січня 2010 року, № 024 від 02 лютого 2010 року, № 025 від 08 лютого 2010 року; Податкові накладні № 241208 від 24 грудня 2008 року, № 180203 від 18 лютого 2009 року, № 170401 від 17 квітня 2009 року, № 180504 від 18 травня 2009 року, № 180503 від 18 травня 2009 року, № 220606 від 22 червня 20099 року, № 310705 від 31 липня 2009 року, № 290904 від 29 вересня 2009 року, № 291006 від 30 жовтня 2009 року, № 301107 від 30 листопада 2009 року, № 291208 від 29 грудня 2009 року, № 020201 від 02 лютого 2010 року, № 080201 від 08 лютого 2010 року, а також платіжні доручення, не є належним доказом реальності угод виходячи з наступного.

З досліджених в судовому засіданні вищевказаних письмових доказів встановлено, що зазначені документи підписані ОСОБА_4, як директором ТОВ «ТК Альянс», у той час як вбачається з Витягу № 14278551 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ним є ОСОБА_5.

Відповідачем у підтвердження нікчемності укладених угод надано протокол допиту ОСОБА_4, яка на момент здійснення господарський операцій являлась директором та засновником ТОВ «ТК Альянс». Відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_4 пояснила, що ніякого відношення до ТОВ «ТК Альянс»не має, документи про реєстрацію вказаного підприємства підписала за винагороду, розрахунковими рахунками не розпоряджалась, готівкові кошти з розрахункових рахунків не знімала та нікого на ці дії не уповноважувала, до податкових органів звітів не подавала, фінансово-господарські документи не підписувала, ніяких товарів, робіт та послуг підприємствам-контрагентам, як директор ТОВ «ТК Альянс»не постачала та не надавала.

Окрім цього, судом не береться до уваги надана позивачем нотаріальна заява ОСОБА_4 про те, що вона дійсно з 08 липня 2008 року по 16 липня 2009 року виконувала обов'язки директора ТОВ «АЛЬЯНС», оскільки згідно наданого ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником зазначена інша особа. При цьому, наказу про призначення ОСОБА_4 в.о. директора вказаної юридичної особи в судовому засіданні надано не було.

При вирішенні вказаної справи, суд виходить з того, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, належним чином оформлені (підписані не уповноваженою або невідомою особою) документи не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі не підтверджують право позивача на його формування.

Зокрема, вказана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таким чином, в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 (v0742760-11) р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судом враховані документи, надані позивачем (договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення), які підтверджують факт здійснення господарських операцій з його контрагентами, однак з вказаних документів не вбачається реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «ТК Альянс»та встановлення системи відеоспостереження саме цим контрагентом.

Виходячи зі змісту статей 109- 113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

З огляду на те, що позивачем не підтверджені витрати на придбання послуг належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, зокрема віднесення сум податку на додану вартість з вартості таких послуг -до податкового кредиту, є безпідставним, а тому суд дійшов висновку про правомірність зняття податковим органом податкового кредиту та донарахування податку на додану вартість із застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року № 0000532305/1398 винесене податковим органом правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач довів правомірність своїх рішень.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТЕХНОПРОФІ СЕРВІС»слід відмовити повністю.