Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Кузьміні О.В., позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, представника відповідача - Серпутіної Т.В., довіреність №1906/9/8/10 від 01.03.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та спонукання до виконання певних дій,

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (з урахуванням усіх заяв про доповнення позовних вимог) про:

- визнання дій (бездіяльності) протиправними;

- зобов'язання винести рішення про задоволення скарги в тому числі податкового розрахунку (декларації), викладених у заяві від 03.03.2011року з 30.03.2011р.;

- зобов'язання надати документи в управління Державного казначейства в Красногвардійському районі на виплату надмірно сплаченого податку в сумі 15864,99 грн. та штрафу у розмірі 15864,99 грн. у безспірному порядку;

- зобов'язання виплатити втрати від інфляції у зв'язку із неможливістю користування власними коштами, з урахуванням ставки Національного банку України;

- визнання незаконними дій з розрахунку податку на дохід фізичної особи від продажу житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу серія ВММ №933252 від 09.02.2010 року;

- зобов'язання відшкодувати понесену матеріальну шкоду у розмірі 158,45грн. за надлишково сплачені послуги банку;

- зобов'язання відшкодувати моральну шкоду у розмірі 16000 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача щодо неможливості повернення надмірно сплачених коштів з податку на доходи фізичних осіб з підстав того, що позивачем у встановленому законом порядку не подана податкова декларація, не вірно визначена ставка податку як для нерезидента України.

Ухвалою суду від 25.02.2013 року відмолено ОСОБА_3 у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса Красногвардійського районного нотаріального округу ОСОБА_5 щодо розрахунку податку на доходи від продажу жилого дому у відповідності із договором купівлі-продажу серії ВММ № 933252 від 09.02.2010р., оскільки позовні вимоги в цій частині не відносяться до справ адміністративної юрисдикції.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.04.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Усною ухвалою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати було відмолено у задоволенні заяви про залучення ОСОБА_6 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення у справі не впливає на його права, свободи, інтереси або обов'язки.

Позивач у судовому засіданні пояснила, що на підставі договору купівлі-продажу позивачем було продано житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 та сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі визначеній нотаріальним органом. Податкової декларації до податкового органу позивач не надавала, оскільки вважає, що надана нотаріальним органом податкова звітність є податковою декларацією у розумінні податкового законодавства. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки він повинен був здійснити перевірку поданих податковим агентом (приватним нотаріусом) у податковому звіті даних та повернути на підставі заяви надмірно сплачений податок з доходів фізичних осіб.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив, що при оформленні договору купівлі-продажу податковий орган не визначав суми податку на доходи фізичних осіб, зазначені дії здійснював нотаріальний орган. Діючим на момент виникнення спірних відносин законодавством була передбачена процедура повернення надмірно сплаченого податку протягом 60 днів від дня подання декларації. У відповіді на лист від 03.03.2011 року було повідомлено позивача, про необхідність надання особисто податкової декларації для здійснення перерахунку та повернення зайво сплачених коштів з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку чим представник відповідача вважає звернення до податкового органу із заявою про повернення надмірно сплачених коштів передчасним, оскільки декларація не була подана. З цих самих підстав не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги.

Крім того, представник відповідача пояснив, що податковий орган не здійснює перевірку правильності відрахування податку, визначеному у податковому звіті нотаріального органу, відповідальність за недостовірність даних визначених у даному звіті буде нести саме нотаріальний орган, а правильність нарахування податку позивачем податковий орган може визначити лише на підставі поданої самим платником податку декларації.

На підставі викладеного, представник позивача заявлені позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача, представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2010року позивачем було продано житловий будинок загальною площею 127,0 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 та сплачено податок на доходи фізичних осіб у сумі визначеній нотаріальним органом(а.с.11-14).

Вартість об'єкта нерухомого майна, який було відчужено позивачем за вищезазначеним договором, склала 257 325грн.

Згідно копії дублікату квитанції від 09.02.2010року, позивачем до місцевого бюджету сплачено податок з доходів фізичних у розмірі 16412,06грн.(а.с.6).

Позивач звернувся до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС із заявою від 03.03.2011 року про повернення надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб та нарахування штрафу. В заяві позивач зазначає, що нотаріусом було помилково визначено суму податку з доходів фізичних осіб при здійсненої операції з продажу нерухомого майна, тому на підставі поданого нотаріусом як податковим агентом квартального податкового розрахунку сум доходу просить податковий орган надати до органу Державного казначейства інформацію щодо надмірно сплаченої суми податку(а.с.52-55).

Листом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 23.03.2011 року було повідомлено позивача про неможливість перерахунку суми платежу з податку на доходи фізичних осіб, оскільки не подана податкова декларація(а.с.22).

Також, листом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 18.05.2011 року було повідомлено позивача, що він є нерезидентом у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) , тому ставка податку з продажу нерухомого майна становить 30 відсотків від об'єкта оподаткування, а тому вважає здійснений нотаріусом розрахунок суми податку вірним(а.с.56,57).

Не погоджуючись з висновками Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із цим позовом.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_3 є фізичною особою (ІПН НОМЕР_1), є громадянином Російської Федерації (паспорт серії 51 №3807611), має тимчасове посвідчення на проживання на території України.

Відповідно до п.2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №889) платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно до п.п.1.120.1 п.1.120 ст.1 Закону №889 фізична особа-резидент це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Законом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

При цьому, згідно п.1.20.2 ст.1 Закону №889 до нерезидентів відносяться фізичні особи, які не є нерезидентом України.

Із наведеного слідує, що законодавець пов'язує статус особи як резидента із місцем постійного проживання такої особи, із наявністю тісних особистих чи економічних зв'язків (центр життєвих інтересів). При цьому, громадянство особи не має значення для визначення питання чи є така особа резидентом чи ні.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що постійно проживає з членами своєї сім'ї на території України та має круг життєвих інтересів на території Україні.

Зазначені обставини підтверджуються наданими документами, зокрема: копією домової книги будинку №4 по вул. Кримській у с. Янтарне, Красногвардійського району АР Крим, відповідно до якої зареєстроване місце проживання позивача за вищевказаною адресою з 22.07.1993 року. На момент укладення договору купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, позивач був зареєстрований саме за вказаною адресою. Окрім того, позивач має безстрокове Тимчасове посвідчення на проживання для іноземних громадян, яке видано 12.03.2008 р., тобто до укладення договору купівлі-продажу будинку від 09.02.2010р. (а.с.16). Також, позивачем 24.07.1982року укладено шлюб з ОСОБА_6, який є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серія НОМЕР_3, та зареєстрований у місті Євпаторія, АРК (а.с.21).

Відповідачем не надано доказів того, що позивач на момент вчинення правочину, щодо повернення надміру сплаченого податку за яким виник спір, постійно проживав поза межами на території України або, що його центр життєвих інтересів був поза межами України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу від 09.02.2010року позивач був фізичною особою-резидентом у розумінні Закону №889 (889-15) , а висновки відповідача в частині того, що позивач є нерезидентом є необґрунтованими.

Згідно п.п. "а" п.17.2 Закону №889 (889-15) особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до п.1.15 ст.15 Закону №889 податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.11.3 ст.11 Закону №889 податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону №899 відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету з доходів з джерелом їх походження з України несе саме податковий агент, яким у спірних відносинах є нотаріус.

Із наведених норм слідує, що у даному випадку розрахунок податкового зобов'язання позивача здійснював та перевіряв податковий агент, яким у даному випадку є нотаріус, якій посвідчив договір купівлі-продажу.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_3 до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби в частині позовних вимог про визнання незаконними дій з розрахунку податку на дохід фізичної особи від продажу житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу серія ВММ №933252 від 09.02.2010 року не підлягає задоволенню, оскільки в цій частині відповідач жодних розрахунків, які вплинули на розмір сплаченого позивачем податку, не здійснював.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалося представниками сторін у судовому засіданні, позивачем за договором від 09.02.2010 р., відбувся перший продаж нерухомого майна за відповідний податковий рік. Також відчужене майно - житловий будинок, перелічено у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 ст.11 Закону №889.

Відповідно до п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону №889 дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року одного з об'єктів нерухомого майна, зазначених у підпункті 11.1.1 пункту 11.1 цієї статті, не оподатковується, якщо загальна площа такого об'єкта нерухомого майна не перевищує 100 квадратних метрів.

У разі якщо площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, оподатковується за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта нерухомого майна.

Суд зазначає, що ставка податку в розмірі 1 відсотка від вартості об'єкта нерухомого майна, яка передбачена абзацом другим п.п.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону №889 застосовується саме до частини доходу, пропорційній сумі перевищення, а загальна сума доходу з продажу нерухомого майна площею до 100 квадратних метрів не оподатковується.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є фізичною особою - резидентом, відповідно до вищевказаних норм він повинен був сплатити 1 відсоток від вартості об'єкта нерухомого майна, в частині доходу пропорційній сумі перевищення площі понад 100кв.м. Тобто, позивач повинен був сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1 відсоток (547,07грн.) з суми отриманого доходу у розмірі 54706,86 грн.(257325,00 грн.(загальна вартість нерухомого майна) : 127(загальна площа нерухомого майна) кв.м. х 27 кв.м. (площа перевищення).

Позиція податкового органу щодо застосування до спірних правовідносин вимог п.7.3. ст.7, п. 9.11. ст.9 Закону №889 є помилковим, оскільки вказані правові норми регулюють розмір податку, який повинен сплачуватися фізичною особою - нерезидентом, тоді як позивач не відноситься до нерезидентів.

Проте, зазначені обставини не призвели до будь-яких протиправних дій або бездіяльності з боку відповідача у зв'язку із наступним.

Порядок повернення коштів платнику податків передбачений п.18.8 ст.18 Закону №889. Відповідно до положень зазначеної норми сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Суд зазначає, що сума податку з доходу від продажу нерухомого майна була самостійно сплачена сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Відповідно до п.2 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.18.1. ст.18 Закону №889 річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів.

Пунктом 18.9. ст.18 Закону №889 встановлено, що форма декларації визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

Виходячи з положень вищевикладених норм позивач був зобов'язаний надати до податкового органу декларацію установленої форми, із зазначенням отриманого від продажу майна доходу та суми сплаченого податку з доходів фізичних осіб, а у відповідача б виник обов'язок розглянути питання щодо повернення надмірно сплачених коштів протягом 60 календарних днів від дня отримання декларації.

Проте, позивачем декларація з податку з доходів фізичних осіб за 2010рік за встановленою формою до податкової подана не була, а відтак вимоги про зобов'язання відповідача надати документи в управління Державного казначейства в Красногвардійському районі на виплату надмірно сплаченого податку в сумі 15864,99 грн. є передчасними.

Відповідно до п.п. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 10 відсотків від такої суми; якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 50 відсотків від такої суми; якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми. Нарахування таких штрафів самостійно здійснюється органом Державного казначейства України у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Із наведеної норми випливає, що штраф виплачується лише у випадку прострочення повернення фізичній особі надміру сплачених сум податку.

Оскільки позивачем не подавалася до податкового органу декларація про доходи за 2010 рік, у відповідача не виникло обов'язку щодо надіслання органу Державного казначейства висновку про повернення надмірно сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб, відтак не наступили граничні строки її повернення, внаслідок чого відсутні підстави для відшкодування на користь позивача відповідних штрафних санкцій за порушення строків повернення надлишково сплаченої суми податку.

При цьому, суд зазначає, що податковий орган у встановлений Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) строк розглянув звернення позивача від 03.03.2011 року та надав обґрунтовану відповідь на усі поставлені у зверненні питання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв відповідно до закону та в межах наданих йому повноважень, а відтак в його діях (бездіяльності) відсутні ознаки протиправності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині позову.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди суд зазначає, що у зв'язку із відсутністю в діях (бездіяльності) відповідача протиправності, підстави для стягнення шкоди відсутні.

Таким чином, відмовляючи позивачу у поверненні надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб відповідач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень, що передбачені Законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відтак, позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 30.05.2013 року. У повному обсязі постанову відповідно до ст. 163 КАС України складено 03.06.2013 року.

Керуючись ст.ст. 122, 158, 160- 163, 167 КАС України, суд -

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.