Суддя першої інстанції Хрімлі О.Г.

Суддя-доповідач Гаврищук Т.Г.

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року по справі № 2-а-5478/08 задоволено позов ОСОБА_1с. Ілліча до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 31.05.06р. № 0000541742/0-9665 та рішення про стягнення грошових коштів та продаж інших активів платника податків від 01.02.07р. №17/10/24-012.

В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позивачу у задоволенні позову відмовити.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивачем до податкового органу було подано декларацію про доходи, одержані за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р., у якій зазначені отримані доходи внаслідок прийняття у спадщину майнового сертифіката на земельну частку (пай), вартістю 26517,00 грн.

Податковим повідомленням від 31.05.2006 року № 0000541742/0-9665 відповідачем згідно ст.13 Закону України № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" було визначено позивачеві суму податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб в сумі 3447,21 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового зобов'язання була визначена відповідачем внаслідок оподаткування доходу у зв'язку із отриманням позивачем у спадщину майнового сертифікату на право на земельну частку (пай).

Згідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.12.2005 року позивачем від померлої матері було отримано у складі спадкового майна право на земельну частку (пай) розміром 2,59 умовних кадастрових гектарів, яке перебуває у "Берестовий", місцезнаходження м. Костянтинівка, Донецької області, зараз у оренді СТзОВ "Злагода", наданого для користування колективною власністю, яке належало померлої на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до п.4.2.14 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 доход у вигляді вартості успадкованого майна, підлягає оподаткування у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком, згідно з нормами ст. 13 цього Закону.

За приписами п.13.1 ст.13 наведеного Закону ( в редакції, чинної при отриманні позивачем спадщини) об'єктом спадщини з метою оподаткування є, у тому числі: в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.

Згідно до п.п.13.2.1 в) п.13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" при отриманні спадщини у вигляді корпоративного права членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкт спадщини оподатковується за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону .

Статтею 1 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 8 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) визначено, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельний пай засвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видається сільською, селищною або міською радою.

За приписами ст. 17 розділу 10 Земельного кодексу України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Згідно до Земельного кодексу України (2768-14) сертифікат на право на земельну частку (пай) підлягає обміну на Державний акт про право власності на землю. Саме після одержання такого Державного акта вважається, що фізична особа одержала право власності на землю (нерухоме майно) в розумінні Закону № 889.

Отже, Сертифікат на право на земельну частку (пай) засвідчує не право власності на земельну ділянку (нерухомість), а лише право вимоги, тобто майнове право його власника (глави 12 та 13 Цивільного кодексу України (435-15) ). Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) не утримує в собі значення корпоративного права, відповідно до пункту 1.21 статті 1 даного Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, що не суперечать таким законам та цьому Закону (889-15) у частині визначення термінів.

Корпоративні права в розумінні пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що право позивача на пай з точки зору оподаткованого доходу означає виключно дохід від використання даного права, а не означає право власності на землю, вартість якої визначена як об'єкт оподаткування, та про безпідставність донарахування позивачеві податкового зобов'язання виходячи із вартості земельної частки (пая).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року по справі № 2-а-5478/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 18 червня 2008 року по справі № 2-а-5478/08 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 серпня 2008 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 1 вересня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.