Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді – Ліщинського А.М.,

суддів: Онишкевича Т.В., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання – Ткач О.О.,

за участю осіб:

від позивача – Бедрило Л.С. та Слободянюк О.Г.

від відповідача – Карпин В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційною скаргою – Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 21 грудня 2008 року у справі №3/403А

за позовом Львівського швейного підприємства "Силует" УТОГ

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000822340/0 від 01.11.2007 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з 7890,09 грн. нараховану суму податку в розмірі 7628 грн. та штрафні санкції в розмірі 3814,00 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 21 грудня 2008 року позов задоволено.

Відповідач по справі постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 21 грудня 2008 року та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування покликається на те, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від 03.04.2007 року №168/87-ВР, право на включення відповідних сум до податкового кредиту виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку - продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.

В ході позапланової перевірки Позивача було направлено запит на проведення зустрічної перевірки по питання підтвердження податкового кредиту за березень 2007р. до ДПІ у Миколаївському районі по ПП "Текспромпостач" від 03.07.07 №13005/23-4 на загальну суму ПДВ 14464,4 грн. В отриманій відповіді від 06.07.07 №6979/23-4/210, від 08.08.07№673/23-4/34466035 вказано, що дане підприємство є посередником, а постачальник - ТзОВ "Промагростиль". ДПІ у Личаківському районі м. Львова запит до ДПІ у Залізничному районі м. Львова на проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Промагростиль". В отриманій відповіді від 07.09.07 №27293/23-411 вказано, що ТзОВ "Промагростиль" є посередником, постачальником є ТзОВ "Бізнес - Престиж ЛТД". ДПІ у Личаківському районі м. Львова направлено запит в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на проведення зустрічної перевірки ТзОВ "Бізнес - Престиж". В отриманій відповіді від 20.09.07 №4823/7/23-109 вказано, що сума податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2007 року становить 0 грн.

Отже, як видно з вищенаведеного, ненадходження податку на додану вартість є наслідком того, що, згідно зустрічних перевірок до виробника, постачальник ТзОВ "Бізнес -Престиж ЛТД", який повинен був відобразити відповідні суми податку на додану вартість в податковій Декларації з ПДВ в рядку "податкове зобов'язання" та сплатити до бюджету у відповідному періоді суми податку, не задекларувало та не сплатило ПДВ за березень 2007 року. Позивачем завищено бюджетне відшкодування за березень 2007 року на суму 7890,09 грн.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом, що за результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000822340/0 від 01.11.2007 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 7890.09 грн. і нараховану суму податку в розмірі 7628.00 грн. та штрафні санкції в розмірі 3814.00 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.7.4, 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, що позивачем між ЛШП "Силует" УТОГ та ПП "Текстпромпостач" було укладено договір купівлі-продажу товару. На виконання умов договору в березні місяці 2007 року ПП "Текстпромпостач" продав, а позивач купив продукцію, що підтверджено податковими накладними, а суми податку на додану вартість, нараховану та сплачено у складі ціни придбання товару, які були включені до податкового кредиту за березень місяць 2007 р.

Відповідно до п.п 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги), в даному випадку податкові накладні виписані ПП "Текстпромпостач".

За таких обставин справи, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 21 грудня 2008 року у справі №3/403А за позовом Львівського швейного підприємства "Силует" УТОГ до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.