встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" подано позов до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 № НОМЕР_1та №НОМЕР_1

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Головко О.В.) своєю постановою від НОМЕР_1. позов задовольнив. (частково, відносно розподілу судових витрат).

Постанова суду мотивована тим, що п. п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) носять собою спеціальний характер їх застосування - відносно операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва. До введення в експлуатацію комплексу по переробці та зберіганню зернових культур (елеватора) спірні операції, пов'язані з придбаванням будівельних матеріалів та послуг, не можна вважати такими, суми ПДВ по яким відносяться до спеціальної (скороченої) сільськогосподарської декларації.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, Відповідач, вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Основними критеріями, за якими визначається застосування позивачем норм п. п. 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, є: віднесення його до сільсьгосптоваровиробників, незалежно від організаційної форми і форми власності; та питома вага суми, одержаної ним від продажу продукції.

Позивач, в розумінні вищезазначеного Закону (168/97-ВР) , являється сільськогосподарським товаровиробником.

Застосування особливого порядку оподаткування до операцій власного виробництва слід розглядати не як право, яким платник податків може скористатись на власний розсуд, а як обов'язок сільськогосподарського товаровиробника.

Розподіл даних за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями має відбуватись відповідно до питомої ваги за ознакою пов'язаності певних господарських операцій з сільськогосподарським виробництвом.

До товарів (послуг) власного виробництва сільськогосподарських товаровиробників відносять не тільки товари (роботи, послуги), що мають чітко виражену сільськогосподарську направленість, а й основні фонди, сільськогосподарська техніка та інше устаткування, використовувані в період застосування спеціального режиму оподаткування.

Оскільки товари та послуги придбавались підприємством для будівництва комплексу по переробці та зберіганню зернових культур, який буде використовуватись в операціях, що стосуються спеціального режиму оподаткування, Позивач мав діяти виключно у відповідності з п. 11.21, п. 11.29 статті 11 Закону та Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (271-99-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374 (374-2001-п) ).

Просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

В ході судового розгляду справи доводи про порушення норм процесуального права щодо неповідомлення про дату, час та місце судового розгляду не знайшли свого підтвердження, та були відкликані представниками особи, що подала апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", Позивач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

До введення комплексу в експлуатацію останній не може бути використаним у виробництві товарів, які підпадають під дію п. 11.29 Закону (168/97-ВР) .

Пункти 11.21, 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" носять собою спеціальний характер їх застосування - щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції, та не встановлюють для платника податків іншого, ніж передбачено Законом (168/97-ВР) (168/97-ВР), порядку обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту щодо операцій з поставки товарів та послуг.

Просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду залишити без змін. Апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від НОМЕР_1 справу передано для розгляду колегії у складі - головуючий суддяОСОБА_1., суддів ОСОБА_2., ОСОБА_3

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу "Оберіг".

Сутність спору: Уповноваженим фахівцем держподаткінспекції проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1", код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 з питання достовірності нарахування від'ємного значення за квітень і травень 2007р., та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період - травень 2007р.

За результатами перевірки складений Акт № НОМЕР_1

В акті перевірки вчинено записи про те, що ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" є сільськогосподарським товаровиробником та сплачує фіксований сільгоспподаток.

ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_1" надає до ДПІ у м. Дніпродзержинську дві декларації з ПДВ -

- по операціях з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за скороченою формою;

- з продажу підакцизної продукції та продукції не власного виробництва (придбаної) - загальна декларація, згідно до якої здійснюються розрахунки з бюджетом.

Перевіркою встановлено завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2007р. на 66.558,00 грн.

В порушення п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" до податкового кредиту Декларації з ПДВ за квітень 2007р. віднесено суму ПДВ у розмірі 142.596,00 грн. з вартості будівельних матеріалів та послуг для будівництва комплексу по переробці і зберіганню зернових культур (елеватора).

За позицією фахівців контролюючого органу, дана сума ПДВ повинна була обліковуватись в "спеціальній" декларації з ПДВ (сільськогосподарського товаровиробника).

На підставі акта перевірки № НОМЕР_1 та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку, визначеному п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, керівником Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 № НОМЕР_1та №НОМЕР_1

Згідно з пп. 4.2.2 б) в) п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року N 2181-III, відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНФОРМАЦІЯ_1" зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2007р. на 66.558,00 грн.

Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень стало предметом судового позову.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.

За позицією фахівців держподаткінспекції, розподіл даних за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом між загальною та спеціальною податковими деклараціями має відбуватися за ознакою пов'язаності певних господарських операцій з сільськогосподарським товаровиробництвом. Відтак податковий кредит, сформований за операціями з придбання будівельних матеріалів та послуг для будівництва комплексу по переробці і зберіганню зернових культур (елеватора), що буде використовуватись у сільськогосподарському товаровиробництві, має відноситись до цієї ж сільськогосподарської декларації.

Така позиція фахівців контролюючого органу видається колегії суддів помилковою.

Згідно з п. 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , із змінами, внесеними згідно із Законами України від 18.01.2001 р. N 2233-III (2233-14) , від 19.10.2006 р. N 273-V (273-16) , до 1 січня 2008 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Зазначені кошти залишались в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовувались ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У відповідності з п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (z0250-97) (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону (168/97-ВР) ) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами .

Отже, і щодо цього не заперечують фахівці держподаткінспекції, сільськогосподарський товаровиробник подає до ДПІ три податкових декларації:

№ 1 - (скорочена) спеціальна декларація з ПДВ, в якій відображаються операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни;

№ 2 - (скорочена) спеціальна декларація з ПДВ, в якій відображаються операції з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва;

та № 3 - загальна декларація з ПДВ.

Так, Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 (271-99-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374 (374-2001-п) ), визначає механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Водночас, розщеплення (розподіл) податкового кредиту за ознакою пов'язаності певних господарських операцій з сільськогосподарським товаровиробництвом законодавчо не передбачений.

В даному випадку Позивачем придбавались, насамперед, товари - будівельні матеріали.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), '…' та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 7.5.1 Закону (168/97-ВР) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності з пп. 7.4.5 Закону (168/97-ВР) - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, здійснена оплата за будівельні матеріали та послуги, підтверджена податковою накладною, є підставою для віднесення сум до складу податкового кредиту.

Загальної декларації.

Доводи про те, що будівельні матеріали та послуги придбавались для будівництва комплексу - основних фондів, які будуть використовуватись у сільськогосподарському товаровиробництві, не можна визнати обґрунтованими.

Так, за визначенням пп. 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (334/94-ВР) , в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97р. (283/97-ВР) під терміном "основні фонди" розуміються матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

До введення в експлуатацію комплексу по переробці та зберіганню зернових культур (елеватора) спірні операції, пов'язані з придбаванням будівельних матеріалів та послуг, не можна вважати такими, суми ПДВ по яким відносяться до спеціальної (скороченої) сільськогосподарської декларації.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1. ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від НОМЕР_1. у справі № 2-а-1470/08 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.