Приватне підприємство "ВИЛТОС" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.12.2008 року № 25 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95761 грн. 57 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45369 грн. 30 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року у справі № 2а-2647/09/0570 (суддя Шальєва В.А.) позовна заява задоволена.

Східною митницею подана апеляційна скарга, в якій вона просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

Зазначає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному дослідженні усіх матеріалів справи.

Вказує на те, що за результатами аналізу зовнішньоекономічної діяльності позивача встановлені ознаки порушення вимог п. 8 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 року № 1766 (1766-2006-п) , у зв’язку з чим митницею ініційовано проведення позапланової перевірки підприємства з питань повноти нарахування та сплати обов’язкових митних платежів.

Під час проведення перевірки відомості про порушення позивачем вимог чинного законодавства знайшли підтвердження, тому, як вважає заявник скарги, податкове повідомлення – рішення, яке оскаржувалось, прийняте по факту встановлених порушень, у спосіб, передбачений Законом та в межах повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.

ПП "ВИЛТОС" здійснювало ввезення товарів (гумові шини) на митну територію України з Республіки Білорусь та Російської Федерації відповідно до зовнішньоекономічних договорів на базових умовах Інкотермс 2000 FСА ("франко-перевізник").

Перевезення товарів здійснювалось експедиторами: фізичною особо-підприємцем ОСОБА_4, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9, Приватним підприємством "СКБ-07", ІП "Асстра Белорашиа" на підставі договорів на здійснення транспортно-експедиційних послуг при перевезенні товарів, що підтверджено копіями договорів та не заперечується сторонами у справі.

Під час здійснення митного оформлення вантажу ПП "ВИЛТОС" заявлена митна вартість товару, встановлена відповідно до інвойсу, довідок про транспортні витрати, виставлених рахунків.

Нарахування та сплата податку підтверджується записами у графах 47 "Нарахування мита та митних платежів" на усіх вантажно-митних деклараціях та відбитками печаток митниці про сплату обов'язкових платежів.

Згідно з наказами Східної митниці № 530 від 04.09.2008 року, № 592 "Про внесення змін до наказу № 530" уповноваженими особами Східної митниці проведена позапланова перевірка стану дотримання ПП "ВИЛТОС" вимог митного законодавства України, за результатами якої складений проміжний акт.

В ході перевірки встановлене порушення ПП "ВИЛТОС" п. 8 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) , а саме, у довідках про транспортні витрати не містились реквізити товаротранспортного документу (CMR), дата видачі довідки не завжди відповідала даті CMR, не зазначений розмір плати за надання транспортних послуг, відсутній розподіл витрат на транспортні послуги, надані за межами митного кордону України та надані на території України, надані перевізниками довідки не засвідчені печатками, тобто, встановлене порушення ПП "ВИЛТОС" чинного законодавства України в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до недоборів податку на додану вартість на загальну суму 95761 грн. 57 коп. які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Перевірка задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів за ВМД (додаток № 1 акту), оформлених у період з 01.05.2008 року по 01.09.2008 року на умовах поставки FCA здійснювалась шляхом зіставляння відомостей, зазначених у вантажних митних деклараціях та документах, що надавались підприємством під час митного оформлення (інвойси, транспортні накладні, довідки транспортних витрат (калькуляція), рахунки за виконані перевезення, надані експедиторами (перевізниками) з фактичними даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства (акти виконаних робіт, рахунки на оплату транспортних послуг від експедиторів (перевізників), платіжні документи, довідки - калькуляції).

При заявлені митної вартості товарів (для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України (92-15) включаються до ціни товару) ПП "ВИЛТОС" надавались довідки підприємства-перевізника, які не містили реквізити товаротранспортного документа CMR, та дата видачі довідки не завжди відповідала даті видачі CMR .

З метою підтвердження відомостей та достовірності наданих до перевірки ПП "ВИЛТОС" довідок, калькуляцій та витрат на доставку вантажу до митного кордону України, під час проведення перевірки до експедиторів ФОП ОСОБА_1(НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_4 (НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_8 (НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_5 (НОМЕР_4) направлені запити про надання копій відповідних документів.

Під час перевірки виявлена невідповідність між розміром заявлених під час митного оформлення та фактично сплачених експедитору (перевізнику) транспортно-експедиційних послуг та/або заявлені під час митного оформлення транспортні витрати по іноземній території та по території України не підтверджені документально ПП "ВИЛТОС" (додаток № 2 до акту).

З 132 ВМД, які підлягали перевірці, у 92 ВМД при перевірці митної вартості товарів відповідно до першого методу визначення митної вартості за ціною договору (ст. 267 МКУ), підприємством надані первинні бухгалтерські документи — рахунок на сплату транспортних витрат, акт виконаних робіт, платіжні доручення на перерахування транспортних послуг, по 40 вантажним митним деклараціям де перевізником були нерезидентами України (Республіки Білорусь), відповідні витрати залишились не підтвердженими.

Приклади розбіжностей в поданих до митного оформлення документах надані в таблиці.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2008 року № 25 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95761 грн. 57 коп. та штрафних санкцій у сумі 45369 грн. 30 коп.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених окружним та апеляційним адміністративними судами, в апеляційній скарзі вказується тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний кодекс України (92-15) .

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст. 60, 69 МК України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Механізм проведення митними органами контрольно-перевірочних заходів після завершення операцій митного оформлення в частині дотримання законодавства з питань митної справи визначає "Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", затверджений Постановою КМУ від 23.12.2004 року № 1730 (1730-2004-п) .

Проведенню перевірок передують підготовка, вивчення матеріалів про діяльність підприємства, отриманих від правоохоронних, у тому числі податкових, та інших органів, а також інформації, отриманої від структурних підрозділів митного органу: даних про зовнішньоекономічну діяльність, претензійно-позовну роботу, застосовані санкції, наявність фактів порушення вимог законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, у тому числі фактів порушення митних правил, тощо.

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митні органи визначені контролюючими стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно п.п. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.

Тобто, відповідач у справі – суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб’єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Колегія суддів вважає, що приймаючи податкове повідомлення – рішення, яке оспорювалось, відповідач діяв у спосіб, передбачений Законом (2181-14) , та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством України, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підставами для проведення позапланової перевірки відповідачем визначено ст. ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України та недопущення ухилення від сплати податків у повному обсязі при митному оформленні шляхом заниження витрат на доставку товару.

З аналізу наведених норм вбачається, що ст.ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України регламентовано форми митного контролю, контролю шляхом перевірки системи звітності та обліку товарів та транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України та митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів.

Згідно ст. 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України.

Стаття 86 Митного кодексу України встановлює, що з моменту прийняття митної декларації вона є документом що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

За таких обставин, у зв'язку із закінченням операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митний контроль за ними міг здійснюватись тільки при наявності достатніх підстав вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

З письмових наказів відповідача № 530 від 04.09.2008 року, № 592 "Про внесення змін до наказу № 530" вбачається, що підставою для проведення перевірки став висновок про порушення позивачем вимог п. 8 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (1766-2006-п) , а саме, у довідках про транспортні витрати не містились реквізити товаротранспортного документу (CMR), дата видачі довідки не завжди відповідала даті CMR, не зазначений розмір плати за надання транспортних послуг, відсутній розподіл витрат на транспортні послуги, надані за межами митного кордону України та надані на території України, надані перевізниками довідки не засвідчені печатками.

Оскільки зазначена інформація викликала сумніви щодо достовірності наданих до митного оформлення даних про транспортні витрати, відповідач дійшов правомірного висновку про ініціювання позапланової перевірки позивача.

Колегія суддів вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про недотримання митним органом вимог "Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України", затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.03.2006 року № 254 (z0653-06) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2006 року за № 653/12527 (z0653-06) , з наступних підстав.

За вимогами зазначеного Порядку (z0653-06) проміжний акт перевірки - службовий документ, який складається в разі виявлення фактів порушень підприємством законодавства з питань митної справи, які вимагають ужиття термінових заходів щодо їх усунення. Проміжний акт перевірки складається в довільній формі.

Відповідно до п. 3 Порядку (z0653-06) акт перевірки повинен складатися з трьох частин: вступної, описової, висновку та інформативних додатків.

Пунктом 3.4 Порядку (z0653-06) визначено, що додатки до акту перевірки є його невід'ємною частиною.

Акт позапланової виїзної перевірки від 20.10.2008 року № 3-ПЗ/8/700000000/0030608916 відповідає вимогам та принципам, встановленим Порядком (z0653-06) , додатки до проміжного акту перевірки є його невід'ємною частиною та належними доказами у справі.

Відповідно до ст. 260 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до ст. 267 МК України додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано позивачем, в наданих первинних документах до ВМД не розподілена вартість транспортних послуг наданих до та після ввезення товарів на митну територію України.

Тобто інформація, яка надавалась декларантом при митному оформлені товарів та позивачем при здійсненні перевірки при визначені митної вартості документально не підтверджена та на час проведення перевірки відповідні додаткові документи позивачем надані не були, що не уможливило прийняття митним органом відповідного рішення.

З викладеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем під час перевірки додержані принципи законності, повноти і об'єктивності перевірки, достовірності та доказовості її результатів у повному обсязі та висновки, наведені в проміжному акті відповідають нормам законодавства України, проміжний акт перевірки складений вірно відповідно до вимог Порядку оформлення результатів проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 30.03.2006 року № 254 (z0653-06) , тому податкове повідомлення від 02.12.2008 року № 25, яке оскаржувалось, прийняте по встановленому факту порушення, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України, є обґрунтованим і законним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм процесуального та матеріального права, неповному та невсебічному з’ясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволені позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Митним кодексом України (92-15) , ст. 2, ст. 9, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Східної митниці Державної митної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року у справі № 2а-2647/09/0570 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2009 року у справі № 2а-2647/09/0570 за позовом Приватного підприємства "ВИЛТОС" до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.12.2008 року № 25 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95761 грн. 57 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45369 грн. 30 коп. - скасувати.

В задоволені позовної заяви Приватного підприємства "ВИЛТОС" до Східної митниці Державної митної служби України про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 02.12.2008 року № 25 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 95761 грн. 57 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 45369 грн. 30 коп. – відмовити.

постанова Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.