Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О., Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. по справі № 2-а-45477/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" ' Список ' ' Текст '

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

10.06.2009 року, Відкрите акціонерне товариство "Елемент шість" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним повідомлення-рішення № 00004122305/0 від 04.06.2009 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 242 262,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25. 11.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000412305/0 від 4 червня 2009 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати. Постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокуратура Полтавської області, не погодившись з постановою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу в інтересах відповідача, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг відповідач та Прокуратура Полтавської області посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми матеріального права, а саме: Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є платником податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку.

Працівниками відповідача було проведена виїзна планова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року, про що був складений акт від 01.06.2009 року №1160/23-2/00222373.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.п.7.7.2п.7.7 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, а саме: завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 242 262,00 грн.

За результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення рішення №0000412305 від 04.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 242 262,00 грн.

Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції виходив із положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , який визначає підстави бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Позивач не мав заборгованості станом на 1 лютого 2009 року мав суму від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість 792 632,00 грн., тому набув право на бюджетне відшкодування.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

У відповідності до пп..7.7.1п.7.1ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Уразі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

На підставі п.п.7.7.2п.7.7ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частини такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як свідчать матеріали справи, позивач не мав податкового боргу, та у грудні 2008 року та січні 2009 року сплатив податок на додану вартість як отримувач товарів (послуг).

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки суду.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про набуття права позивачем на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є обґрунтованими.

Стосовно тверджень відповідача про неправильне включення до податкового кредиту сум попередніх періодів, то колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від того, коли утворилось від’ємне значення.

Критерії правомірності вчинення оскаржуваної дії відповідача визначені у

ч.3 ст. 2 КАС України, яка каже, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використання м повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає наведеним критеріям, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 199 , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Апеляційні скарги Прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві та Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2009р. по справі № 2-а-45477/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 26.03.2010 р.