Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

суддів Земляної Г.В., Коротких А.Ю.,

при секретарі Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області та Лемківської сільської ради Ізюмського району Харківської області до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Цемент СМ", про визнання недійсним спеціального дозволу на користування надрами, за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року,

У вересні 2008 року прокурор звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати недійсним спеціальний дозвіл, виданий відповідачем 17.12.2007 року ТОВ "Харків-Цемент СМ", на користування надрами на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, Савинської ділянки в Ізюмському районі Харківської області та зобов’язати відповідача анулювати вказаний дозвіл. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на відсутність підстав видачі цього дозволу без проведення аукціону, а також неналежне погодження з органом місцевого самоврядування питання про надання у користування товариству відповідної земельної ділянки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2008 року позов залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що оспорюваний дозвіл виданий відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

У судовому засіданні встановлено, що 04.12.2007 року ТОВ "Харків-Цемент СМ" подало заяву на отримання спеціального дозволу на право користування надрами з метою геологічного вивчення Савинського родовища цементної сировини в Ізюмському районі Харківської області на термін 5 років.

11.12.2007 року на засіданні Міжвідомчої робочої групи з питань надрокористування вирішено надати ТОВ "Харків-Цемент СМ" спеціальний дозвіл на користування надрами вищезазначеного родовища без проведення аукціону відповідно до пп. 8 п. 7 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2007 року № 480 (480-2007-п) ,.

На виконання прийнятого рішення 17.12.2007 року ТОВ "Харків-Цемент СМ" видано спеціальній дозвіл на користування надрами за реєстраційним номером 3251, згідно якому останньому на Савинській ділянці Ізюмського району Харківської області дозволене геологічне вивчення та дослідно-промислова розробка суглинків та глин, придатних в якості цементної сировини, та укладено відповідну угоду про умови користування ділянкою надр.

Обговорюючи законність видачі відповідачем оспорюваного дозволу колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до пп. 8 п. 7 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 року № 480 (480-2007-п) , без проведення аукціону дозвіл на користування ділянкою надр надається у разі геологічного вивчення або видобування корисних копалин, якщо відповідно до законодавства України заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в довгострокову оренду.

Тобто, обов’язковою передумовою надання заявнику дозволу на користування ділянкою надр у разі геологічного вивчення або видобування корисних копалин без проведення аукціону є наявність у його власності або довгостроковому користуванні цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається такий дозвіл.

З матеріалів справи убачається, що 30.11.2007 року між ЗАТ "Райагробуд" та ТОВ "Харків-Цемент СМ" укладено договір найму (оренди) недобудованого цеху помолу готовністю 44 % та технологічного обладнання згідно Додатку № 1, що є невідємною частиною цього договору, строком на 241 календарний місяць.

Відповідач майно, передане ТОВ "Харків-Цемент СМ" в оренду за вищезазначеним договором, вважав цілісним майновим комплексом, а тому надав останньому оспорюваний дозвіл за правилами пп. 8 п. 7 Порядку надання у 2007 році спеціальних дозволів на користування надрами.

Обговорюючи питання щодо наявності у ТОВ "Харків-Цемент СМ" на момент видачі спірного дозволу у користуванні цілісного майнового комплексу колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання.

Аналогічне визначення цілісного майнового комплексу міститься в ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Окрім того, п. 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (1440-2003-п) , визначено що цілісний майновий комплекс – це об’єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність; цілісним майновим комплексом є підприємства, а також їхні структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об’єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб’єкти господарської діяльності.

Таким чином, основною ознакою цілісного майнового комплексу є завершений цикл виробництва для здійснення окремої господарської діяльності.

Згідно Технічного висновку про стан помольного відділення, допоміжного обладнання та будівельних конструкцій цеха помолу (цех помолу і виробництва місцевих будівельних матеріалів), наданого ВАТ "Южгіпроцемент", цех помолу включає все необхідне технічне обладнання і відповідну будівельну частину для виробництва цементу на привізном клінкері.

Зокрема, у період з 20 по 21 серпня 2008 року відповідачем здійснено перевірку ТОВ "Харків-Цемент СМ", як суб’єкта підприємницької діяльності, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами у 2007 році.

В ході перевірки складено акт № 119 від 20-21.08.08 року, в якому зазначено, що недобудований нежитловий об’єкт – цех помолу готовністю 44% може використовуватися ТОВ "Харків-Цемент СМ" для виробництва цементу із глини та крейди Савинських ділянок.

Також в акті перевірки зазначено, що у вищевказаному цеху помолу мало діяти два самостійних технологічних об’єктів з виробництва цементу – "сухим" та "мокрим" засобом. Завершений цикл виробництва цементу "сухим" засобом з відвантаженням його споживачам автотранспортом завершено будівництвом. Виробництво цементу "мокрим" засобом знаходиться в недобудованому стані, його добудова повинна бути здійснена до грудня 2012 року.

Виходячи з того, що ТОВ "Харків-Цемент СМ" завершений цикл виробництва цементу здійснює за допомогою "сухого" засобу, вказане свідчить про те, що орендований останнім цех помолу є цілісним майновим комплексом у розумінні вищенаведених визначень.

Відтак, надання відповідачем ТОВ "Харків-Цемент СМ" оспорюваного дозволу без проведення аукціону є правомірним.

Що ж стосується доводів апелянта стосовно порушення відповідачем процедури надання спеціального дозволу у зв’язку із відсутністю погодження органу місцевого самоврядування питання про надання земельної ділянки ТОВ "Харків-Цемент СМ" судова колегія зважає на таке.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Харківської обласної ради від 06.09.2007 року № 371-V, зі змінами внесеними рішенням від 29.11.2007 року № 490-V, погоджено клопотання ТОВ "Харків-Цемент СМ" про надання надр у користування зокрема родовищ цементної сировини (крейди та глини) - "Савинське ІІ" на території Балаклійського та Ізюмського районів, "Савинське" на території Ізюмського району, "Протопівське" на території Балаклійського району.

Отже, твердження апелянта щодо відсутності погодження питання про надання позивачу земельної ділянки не ґрунтується на матеріалах справи.

Окрім того, частиною 1 статті 18 Кодексу України про надра встановлено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України.

В свою чергу, положення ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України визначають, що земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу .

А згідно приписів ч. 4 ст. 66 Кодексу надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Відтак, отримання погодження на користування земельною ділянкою з метою користування надрами має відбуватися після отримання відповідного дозволу на користування надрами.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що відповідач видаючи ТОВ "Харків-Цемент СМ" спеціальний дозвіл на користування надрами діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства .

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений 17 травня 2010 року.