розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010 у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.07.10 № 0005162312/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4954331,50 грн., -

26.07.2010 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із вищезазначеним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Ітек Транс"на виконання листа ГСУ МВС України № 13/4-1937 від 17.02.2010, яким проводиться досудове слідство відносно дій посадових осіб ТОВ "Влас-Тех-Обладнання". В ході досудового слідства була проведена виїмка документів ТОВ "Ітек Транс"по взаємовідносинам з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"та проведена почеркознавча експертиза, на вирішення якої було поставлене питання, чи підписувались документи (акти виконаних робіт, звіти комісіонера) зі сторони ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"директором товариства –ОСОБА_2 Згідно з висновком експерта ГУМВС України в м. Києві НДЕКЦ № 69 від 15.02.2010 підписи від імені директора ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"виконані іншою особою. В зв’язку з цим, відповідачем договора між ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"визнані нікчемними, в результаті чого позивачу визначено податкові зобов’язання, які складаються із сум податкового кредиту по операціям з його контрагентом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно підтримана позиція відповідача та не взято до уваги наступне:

- пояснення директора ТОВ Влас-Тех-Обладнання"- ОСОБА_2, надані в листі № 05/07-1 від 05.07.2010 на запит ТОВ "Ітек Транс"№ 2560 від 02.07.2010;

- пояснення ОСОБА_2 від 06.08.2010 в письмовій заяві, посвідченої нотаріально;

- пояснення ОСОБА_2, надані в судовому засіданні, в яких ОСОБА_2 підтверджує, що всі підписи в рамках укладених договорів з ТОВ "Ітек Транс", підписані ним особисто;

- результати повторної почеркознавчої експертизи від 23.07.2010 № 381, проведеної на вимогу ТОВ "Ітек Транс", відповідно з якою визначено, що підписи від імені ОСОБА_2 документів, які були предметом дослідження експертизи від 15.02.2010, вірогідно виконані ОСОБА_2

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що проведена досудовим слідством експертиза від 15.02.2010 була проведена без повідомлення сторін, посадові особи сторін знаходились в статусі свідків, тобто гарантовані Конституцією права на захист були порушені, а експертиза була проведена незаконно з перевищенням повноважень досудового слідства, тому суд першої інстанції, керуючись ч. 3 ст. 70 КАС України не мав права брати до уваги цей доказ, в зв’язку з тим, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

При вирішенні питання, які наслідки має проведена в рамках кримінальної справи почеркознавча експертиза для ТОВ "Ітек Транс", суд не врахував норми ст. 527 ЦК України та норми податкового законодавства. Відповідно з ч. 2 ст. 527 ЦК України сторона, яка звернулась з запитом до сторони, підписи якої ставляться під сумнів, звільняється від ризику, тобто наслідків підписання документів особою без відповідних повноважень. Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) також не ставить право платника на податковий кредит від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Також, судом першої інстанції не були досліджені докази на підтвердження реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", використання отриманих послуг в господарській діяльності позивача, а саме: результати планової виїзної перевірки діяльності ТОВ "Ітек Транс"за період з 01.04.2008 по 30.06.2010 (акт № 3873/23-03/33552133 від 20.10.2010), яка була проведена ДПІ у Шевченківському районі м. Києва під час розгляду справи; регістри бухгалтерського обліку, за якими відображались операції з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", виписки з банківських рахунків, з яких проводились розрахунки з контрагентом (т. 2, а. с. 77-102); дислокації вагонів, які є предметом спірних договорів оренди, наданих Головним інформаційно-обчислювальним центром Укрзалізниці разом з листом № ГІОЦ-36/376 від 10.09.2010 на запит ТОВ "Ітек Транс"№ 3284 від 07.09.2010 (т. 2, а. с. 106-126); договори, акти приймання-передачі вагонів, акти виконаних робіт, за якими надавались послуги з використанням отриманих від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"вагонів (т. 2, а. с. 127-204).

Не взяті судом першої інстанції до уваги й докази, які спростовують доводи відповідача стосовно відсутності у ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань по поставці товаров (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Докази були надані на прохання позивача ТОВ "Влас-Тех-Обладнання та приєднані до матеріалів справи: договір оренди № 02/0808 від 01.08.2008 та акти приймання-передачи вагонів в оренду, відповідно з яким ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"отримувало в оренду вагони, які в подальшому були передані в оренду ТОВ "Ітек Транс"(т. 2, а. с. 12-22); податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"за період з січня 2009 року по січень 2010 року (т. 2, а. с. 23-61), відповідно з якими належним чином відображались податкові зобов’язання з податку на додану вартість, які виникали у ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"за операціями з ТОВ "Ітек Транс".

В свою чергу, жодних доказів в підтвердження своєї позиції відповідачем надано не було. Відповідно з ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок в адміністративних справах щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2010, якою відповідача було зобов’язано надати докази щодо наявності або відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"; докази щодо встановлення спеціальної податкової правосуб’єктності зазначених учасників господарських операцій; докази щодо наявності чи відсутності зв’язку між фактом придбання товарів (послуг) з господарською діяльністю платника податків; докази щодо дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту; докази щодо надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку, відповідачем не були виконані.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що судом помилково застосовані норми ст. 215, 216, 203, 228 ЦК України до правовідносин ТОВ "Ітек Транс"і ТОВ "Влас-Тех-Обладнання". Матеріалами справи не доведено невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства, тому є безпідставними посилання на ст. 228 ЦК України, відповідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення констутаційних прав і свобод людини і грамадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Так, між ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"було укладено ряд договорів, а саме: договори оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 та договір комісії № 1-РВ від 01.08.2008.

За договором оренди № А-10 від 01.08.2008 ТОВ ""Влас-Тех-Обладнання"(Орендодавець) передає, а ТОВ "Ітек Транс"(Орендар) приймає в тимчасове користування залізничні полувагони, номера, кількість та місце передачі яких зазначаються в актах приймання-передачи, які є невід’ємною частиною договору. Вагони були передані за актом приймання-передачі від 01.08.2008 в кількості 57 одиниць.

Предметом договору оренди № А-11 від 01.08.2008 є залізничні цистерни моделі 15-1566 в кількості 5 одиниць, які були передані в користування ТОВ "Ітек Транс"за актом приймання-передачі від 01.08.2008.

За договором оренди № А-12 від 01.08.2008 ТОВ ""Влас-Тех-Обладнання"(Орендодавець) передає, а ТОВ "Ітек Транс"(Орендар) приймає в тимчасове користування залізничні цистерни в кількості 152 одиниць та які фактично передані Позивачу на підставі акта приймання-передачі № 1 від 01.08.2008.

Відповідно з умовами договору комісії № 1-РВ від 01.08.2008 ТОВ "Ітек Транс"(Комісіонер) зобов’язується за дорученням ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"(Комітента) від свого імені та за рахунок Комітента укласти договір з Вагонним депо Купянськ Південної залізниці на проведення деповського ремонту напіввагонів в кількості 57 одиниць.

Всі документи, оформлені в рамках виконання договорів оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008, комісії № 1-РВ від 01.08.2008, в тому числі податкові накладні, оформлені належним чином, мають необхідні реквізити, підписані директором товариства та скріплені печаткою товариства.

Зобов’язання за договорами виконувались сторонами належним чином, що підтверджується актами звірки, банківськими виписками, також висновками акту перевірки.

Проведена досудовим слідством почеркознавча експертиза не може бути підставою визнання договорів оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 нікчемними у зв’язку з тим, що директор ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"підтвердив, що всі договори та документи, оформлені в рамках виконання цих договорів (акти приймання-передачи, акти виконаних робіт, звіти комісіонера), а також податкові накладні, складені за даними договорами за період з 01.01.2009 –01.02.2010, були підписані ним особисто, а також повідомив про те, що судових рішень стосовно визнання ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"підприємством, яке має ознаки фіктивності, не існує, зразків підпису для проведення почеркознавчої експертизи в рамках розгляду кримінальної справи № 24-85 він не надавав, тому не відомо, яким чином було ідентифіковано його підпис.

Почеркознавча експертиза проводилась не самих договорів, а документів на виконання договору, яких саме з акту перевірки не вбачається. Як вбачається із акту перевірки, оригінали договорів оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008, договору комісії № 1-РВ від 01.08.2008, укладених між ТОВ "Ітек Транс"та ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", до перевірки не надавались (стор. 9 акту перевірки), виїмка оригіналів цих договорів ГСУ МВС України не проводилась.

Відповідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Двосторонні договори є правочинами.

Виходячи з аналізу ст.ст. 11, 202 ЦК України акти виконаних робіт, звіти комісіонера, податкові накладні не є правочинами (договорами), а є документами, складеними на виконання договору. В законодавстві відсутні норми, які б встановлювали недійсність правочину, якщо документи на виконання договору підписані не уповноваженою на це особою.

Висновки Відповідача про нікчемність правочинів в акті перевірки з посиланням на норми ст. 215, 216, 203, 228 ЦК України та застосування цих норм до правовідносин ТОВ "Ітек Транс"і ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"є помилковими та безпідставними безпосередньо виходячи з суті цих норм.

Відповідно із ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частина друга ст. 215 ЦК України встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Є безпідставним посилання Відповідача на ст. 228 ЦК України, в акті перевірки відсутні будь-які докази, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства.

Перевіривши всі докази, надані до матеріалів справи, колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції обставини справи були з’ясовані не повно, при прийнятті рішення не враховані всі докази, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим неправильно були застосовані норми матеріального права.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно з ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (z0250-97) , платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено, що отримані від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"послуги з оренди вагонів були реальними та отримані вагони в подальшому були використані в господарській діяльності позивача з метою отримання прибутку.

Ведення бухгалтерського обліку в ході невиїзної перевірки ДПІ у Шевченківському районі не проводилось, порушень ведення бухгалтерського обліку в акті не встановлено.

Під час розгляду справи ДПІ у Шевченківському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка діяльності ТОВ "Ітек Транс"за період з 01.04.2008 по 30.06.2010. За результатами перевірки був складений акт № 3873/23-03/33552133 від 20.10.2010.

Операції за договорами оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 підпадають під перевіряємий період.

З висновків акту № 3873/23-03/33552133 від 20.10.2010 стосовно правильності формування валового доходу та валових витрат товариства, повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток, визначених в розділі 3.1 акту на стор. 3-12, слідує, що порушень при формуванні валових доходів підприємства за договорами оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 не встановлено, тобто податковим органом підтверджено, що вагони, які були отримані від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", використовувались позивачем в його господарській діяльності та витрати на оренду вагонів були правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат.

Стосовно повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.04.2008 по 30.06.2010 перевіркою не встановлено його заниження або завищення (стор. 21 акту).

До матеріалів справи також приєднані інші докази в підтвердження реальності спірних господарських операцій, які судом першої інстанції до уваги не прийняті.

Відповідно із ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Предметом спірних договорів оренди є залізничні вагони, номери яких та станції передачі були визначені в актах приймання-передачі вагонів, наданих до позовної заяви. Листом Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці № ГІОЦ-36/376 від 10.09.2010 та наданих до листа дислокацій вагонів, які є предметом договорів оренди № А-10 від 01.08.2008, № А-11 від 01.08.2008, № А-12 від 01.08.2008, підтверджується факт реальної передачі вагонів для ТОВ "Ітек Транс".

Також, з наданого ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"на прохання позивача договору оренди № 02/0808 від 01.08.2008 та актів приймання-передачі вагонів за вказаним договором, простежується, що вагони ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"отримувало у власників та передавало в оренду ТОВ "Ітек Транс"також 01.08.2008 (т. 2, а. с. 12-22).

З матеріалів справи вбачається (т. 2, а. с. 127-204), що ті самі вагони використовувались позивачем або для надання транспортно-експедиційних послуг або здавались в суборенду.

В матеріалах справи також знаходяться регістри бухгалтерського обліку, за якими відображались операції з ТОВ "Влас-Тех-Обладнання", виписки з банківських рахунків, з яких проводились розрахунки з контрагентом (т. 2, а. с. 77-102).

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги та не була дана оцінка вищезазначеним доказам.

Відповідно з ч. 2 ст. 71 КАС України обов’язок в адміністративних справах щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, доводи, викладені податковим органом в акті перевірки та під час розгляду справи, про відсутність реального характеру операцій за спірними договорами оренди ніякими доказами не підтверджено.

Колегія суддів вважає, що проведена досудовим слідством експертиза від 15.02.2010 не може бути використана в якості належного доказу на підставі ч. 3 ст. 70 КАС України в зв’язку з тим, що з матеріалів кримінальної справи простежується, що експертиза була проведена без повідомлення сторін, посадові особи сторін знаходились в статусі свідків, не вбачається, яким чином проводилась ідентифікація підпису ОСОБА_2, відсутні матеріали, які свідчать про відібрання зразків підпису, тобто гарантовані Конституцією права на захист були порушені.

Також висновки експертизи спростовуються поясненнями директора ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"ОСОБА_2, наданими письмово (т. 2 а. с. 11) і в судовому засіданні, та результатами повторної почеркознавчої експертизи від 23.07.2010 р № 381 (т. 2 а. с. 10).

Крім того, колегія суддів вважає, що порушення, допущені одним платником податків за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків. Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість"та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Тобто, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Згідно з ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків не пред’явлення такої вимоги. Виходячи з аналізу цієї статті сторона, яка звернулась з таким запитом до сторони, підписи якої ставляться під сумнів, звільняється від ризику, тобто наслідків підписання документів особою без відповідних повноважень.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку підприємств та організацій України є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо –безпосередньо після ії закінчення. Первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складення; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Разом з тим, законодавець відсутність будь-якого з наведених вище реквізитів, некоректне або невірне заповнення реквізитів, не пов’язує з визнанням його не чинним, недійсним, тощо.

Дослідження повноти заповнення первинних документів –актів виконаних робіт, що оформлювались в рамках спірних договорів оренди, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку позивача показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Всі передбачені законом реквізити є в наявності.

Згідно з п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ТОВ "Ітек Транс"за період з 01.01.2009 по 01.02.2010 було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за договорами оренди № А-10 від 01.08.2008, оренди № А-11 від 01.08.2008, оренди № А-12 від 01.08.2008 на підставі отриманих від ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"податкових накладних. Податкові накладні виписані на підставі актів виконаних робіт, складених за відповідний період. Таким чином, ТОВ "Ітек Транс"податковий кредит визначило відповідно з умовами договорів та нормами законодавства, який підтверджений відповідними податковими накладними, оформленими належним чином і наданими до перевірки.

Крім того, в матеріалах справи знаходяться податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"за період з січня 2009 року по січень 2010 року, з яких вбачається, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість, які виникали у ТОВ "Влас-Тех-Обладнання"за податковими накладними, оформленими в рамках спірних договорів, відображались належним чином в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відносно висновків акту перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, суд вважає, що висновки відповідача є помилковими та безпідставними, а судом першої інстанції не визначені правові підстави застосування відповідних норм права про нікчемність правочину.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також відповідно із ст. 234 ЦК України фіктивним вважається правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно із ст. 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 ЦК України встановлюються правові наслідки правочину, який порушує публічний порядок, відповідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При розгляді справи колегією суддів встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не можуть бути віднесені законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Колегія суддів вважає, що відповідач, при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, не міг керуватися тільки висновками почеркознавчої експертизи відносно нікчемності договорів, його позиція про те, що спірні договори порушують публічний порядок, не відповідають актам цивільного законодавства, а також моральним принципам суспільства, не підкріплена належними доказами.

За таких обставин колегія суддів не може погодиться з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки від 29.06.2010 та висновками суду першої інстанції в силу того, що ст. 204 ГК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Тому колегія суддів вважає, що ТОВ "Ітек Транс"податковий кредит визначено відповідно з умовами договорів та нормами законодавства, який підтверджений відповідними податковими накладними, оформленими належним чином і наданими до перевірки, а судом першої інстанції були невірно застосовані норми п.п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а вимоги апелянта є правомірними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс"на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010 –задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2010 –скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 12.07.10 № 0005162312/0 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Ітек Транс"податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4954331,50 грн.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.