Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В., Калиновського В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Верман А.М.,

представника позивача - Кузьменко Т.Г.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011р. по справі № 2а-1670/2023/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" ' Список ' ' Текст '

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, ' Текст ' ' 3 особи ' ' 3 особа ' за участю прокурора Полтавської області,

про стягнення бюджетного відшкодування,

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, в якому просив стягнути бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 242 262 грн.

31.03.2011 року прокурор Полтавської області подав клопотання про вступ у справу.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення бюджетного відшкодування задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Елемент Шість" бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 242 262 грн.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Полтаві, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

12.07.2011 року позивачем ВАТ "Елемент Шість" подані заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, в надісланій до суду заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Прокурор в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що Відкрите акціонерне товариство "Елемент Шість" (ідентифікаційний код 00222373) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 03.08.1993 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 711159), взято на податковий облік у ДПІ у м. Полтаві, та є платником податку на додану вартість з 27.06.1997 року (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.09.2006 року № 23995128). (а.с. 5-7)

ДПІ у м. Полтаві проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Елемент шість" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2009 року по 31.01.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.06.2009 року № 1160/23-2/00222373, в якому зроблено висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 242 262 грн.

На підставі акту перевірки від 01.06.2009 року № 1160/23-2/00222373 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 року № 0000412305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 242 262 грн. (а.с. 9)

Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року, залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 року позов задоволено, визнано не чинним податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 року № 0000412305/0. (а.с. 10-13)

19.01.2011 року ВАТ "Елемент Шість" направлено до ДПІ у м. Полтаві вимогу про здійснення бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 242 262 грн. (а.с. 14)

Листом від 11.02.2011 за вих. № 2530/10/19-135 ДПІ у м. Полтаві повідомлено позивача про відмову в проведенні бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях за відповідні періоди, у зв'язку з тим, що станом на 10.02.2011 року суми, заявлені позивачем до відшкодування по відповідних деклараціях, в тому числі за лютий 2009 року оскаржуються в судовому порядку. (а.с. 15).

З огляду на те, що в добровільному порядку відповідачами не відшкодовано ВАТ "Елемент Шість" суму податку на додану вартість згідно податкової декларації за лютий 2009 року у розмірі 242 262 грн. товариство звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення вказаної суми з державного бюджету.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на подану вартість в розмірі 242 262 грн. підтверджена постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року, яка, згідно частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набрала законної сили 22.03.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, вони є суб'єктами владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, тому спори щодо їх рішень, дій чи бездіяльності при здійсненні вказаних повноважень підсудні адміністративному суду. Вимоги про зобов'язання відшкодувати вказані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо пов'язані із діяльністю органу державної податкової служби, яким не забезпечено таке відшкодування у безспірному порядку, у зв'язку з чим виникає спір у публічно-правовій сфері, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами органів державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума додатку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - враховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів і послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це, орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічний порядок закріплений у пункті 200.15 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ.

Таким чином, право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 5 днів за днем отримання відповідачем рішення суду, прийнятого за наслідками оскарження рішення податкового органу про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим рішенням, що набрало законної сили, підтверджено право позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 242 262 грн.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 року ДПІ у м. Полтаві отримано 02.11.2010 року, що підтверджується відміткою ДПІ у м. Полтаві на супровідному листі Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2010 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Разом з тим, у встановлений законом строк ДПІ у м. Полтаві не надано органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, у зв'язку із чим, сума податку на додану вартість позивачу залишилась не відшкодована.

Посилання податкового органу на оскарження ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 року до Вищого адміністративного суду України суд то уваги не приймає, оскільки оскарження в касаційному порядку судового рішення, яке набрало законної сили, не зупиняє його виконання.

В матеріалах справи не містяться відомості, що Вищим адміністративним судом України зупинялося виконання оскаржуваних у касаційному порядку рішень суду попередніх інстанцій відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 215 КАС України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлена сума до бюджетного відшкодування суми податку на подану вартість в розмірі 242 262 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011р. по справі № 2а-1670/2023/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2011 р.