розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ломей Віктора Івановича на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у адміністративній справі № 2а-70/12/0970 за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Івано - Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції м. Івано - Франківську до фізичної особи - підприємця Ломей Віктора Івановича про стягнення податкового боргу в сумі 23957,64 грн.,- -

Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську звернувся в суд з адміністративним позовом до Фізичної особи підприємця Ломей В.І. про стягнення податкового боргу в розмірі 23957,64 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не виконав податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2011 рік та станом на 18.08.2011 року за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 23957,64 гривень, який ним не сплачений.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року позов задоволено повністю, стягнуто з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки фізичної особи-підприємця Ломей В.І. в дохід бюджету кошти на погашення заборгованості щодо сплати податкового боргу в розмірі 23957.64 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу на постанову суду, в якій зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, судом неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок їх неправильної оцінки, зокрема що право власності на об'єкт незавершеного будівництва на земельних ділянках, що орендує відповідача, належить іншій юридичній особі, тому у вказаної особи і виник обов'язок по сплаті орендної плати за вказані земельні ділянки. Крім цього, у відповідача була наявна переплата, що підтверджується відповідних актом взаємозвірки. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову. якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач та його представник в судовому засіданні апеляційного розгляду справи, апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у скарзі та просили постанову Івано -Франківського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Прокурор та представник позивач проти апеляційної скарги заперечили та просили залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Відповідача взято на податковий облік Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську. Відповідач являється платником орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Між приватним підприємцем Ломей В.І. та Івано-Франківською міською радою 26.01.2009 року та 10.07.2009 року укладались договори оренди земельних ділянок загальною площею 0,2164 га та 0,3496 га, які знаходяться в м. Івано - Франківську, по вул..Гетьмана Мазепи, 70-74 та надані для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями господарського призначення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року по справі №22/57, право власності на об'єкт незавершеного будівництва секцій «А», «Б», «В» та паркінгу багатоповерхового житлового будинку за адресою м. Івано - Франківськ, по вул. Гетьмана Мазепи, 70-74, визнано за ТзОВ «Фінансова компанія «Газ-Ойл Карпати».

Відповідачем було подано касаційну скаргу на вказане рішення господарського суду, однак, ухвалою Вищого господарського суду України від 07.04.2011 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 року по справі №22/57 залишено без змін.

Відповідно до поданої відповідачем податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, розмір орендної плати становить 58058,64 грн. за рік, по 4838,22 грн. за місяць.

Згідно додатку №2 до вказаної декларації, земельна ділянка по вул. Гетьмана Мазепи, загальною площею 0,3496 га, надана відповідачу у користування на підставі договору оренди землі від 10.07.2009 року, строк дії договору до 03.11.2012 р.

Згідно додатку №3 до вказаної декларації, земельна ділянка по вул. Гетьмана Мазепи, загальною площею 0,2164 га, надана відповідачу у користування на підставі договору оренди землі від 26.01.2009 року, строк дії договору до 27.02.2012 р.

Судом встановлено, що відповідачем частково не сплачено податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, тому станом на 18.08.2011 року за ним рахується заборгованість по вказаному платежу на суму 23957,64 гривень за період лютий-серпень 2011 р.

Задовольняючий адміністративний позов. суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів погашення заборгованості та договори оренди землі є чинними, правомірність їх не оспорюється, зобов'язання зі сплати орендної плати за землю виплаває саме з вказаних договорів оренди, та на час розгляду справи орендарем не виконані.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Згідно п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать плата за землю.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідно до ст. 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1.)

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2.). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4.). Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди (пункт 288.5.).

Згідно пункту 287.3 статті 287 цього Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України (2542-14) для плати за землю.

Згідно із ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податкові зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська в розмірі 23957,64 гривень, є узгодженим податковим боргом відповідача, який ним самостійно визначений та не сплачений.

Що стосується посилань відповідача та його представника на положення ст. 120 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України «Про оренду землі», а також на те, що оскільки згідно рішення суду, яке набрало законної сили 07.12.2010 року, змінився власник незавершеного будівництвом багатоповерхового житлового будинку за адресою, за якою знаходяться орендовані відповідачем земельні ділянки, то відповідно у відповідача протягом 2011 року, був відсутній обов'язок сплати орендної плати за земельні ділянки за вказаний період, колегія суддів зазначає наступне.

Договори оренди земельних ділянок, укладені між відповідачем і міською радою, є чинними, зобов'язання зі сплати орендної плати за землю виплавають з вказаних договорів оренди.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, відповідач на запитання суду щодо внесення ним ініціативи про розірвання договору оренди чи внесення змін до нього у зв'язку з рішеннями господарського суду, відповів що він сподівався на позитивне рішення суду касаційної інстанції, і тому подав до ДПІ податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік.

Що стосується Акту № 67 від 25.01.2012 р., відповідно до якого у відповідача існує переплата орендної плати в сумі 688,67 грн. і, на який посилається відповідач, як на підставу у відмові в задоволенні позовних вимог, то відповідно до вказаного Акту звірка розрахунків проведена з 01.01.2011 р. по 31.091.2011 р., а заборгованість у відповідача за період лютий - серпень 2011 р.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга фізичної особи - підприємця Ломей В.І. на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Ломей Віктора Івановича - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року у адміністративній справі № 2а-70/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.