розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2012 року,

СПД-ФО ОСОБА_2 звернулась у суд з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000221705 від 13.01.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування позивачу податкового зобов'язання як податковому агенту з доходів найманих працівників.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судовою колегією встановлено, що у період з 14 по 20 вересня 2011 року працівниками ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено позапланову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів позивачем за період з 01.07.2008 рок по 31.03.2011 року, за наслідками якої складно акт №6572/17-05/НОМЕР_1 та виявлено порушення п.п. 8.1.1, 8.1.4. п. 8.1. ст. 8, п.п. 17.12. ст. 17 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб» та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 176.2 «а»та «б»ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18. ст. 49 ПК України, що призвело до не утримання та не перерахування податку з заробітної плати, виплаченої найманим працівникам.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення контролюючим органом 17.10.2011 року податкового повідомлення -рішення № 0000031700, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем по податку з доходів найманих працівників на суму 106731,59 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23870,50 грн.

За результатами проведення адміністративного оскарження названого рішення, рішенням ДПА у м. Києві про результати розгляджу скарги від 05.01.2012 року №1814/25-214, яке залишено в силі рішенням про результати розгляду скарги ДПА України від 05.04.2012 року №11479/4/10-2315, податкове повідомлення -рішення було скасовано та 13.01.2012 року прийнято нове №0000221705, яким податкове зобов'язання зменшено до розміру 7964,67 грн., а штрафні (фінансові) санкції до 1767,25 грн.

Здійснюючи оцінку правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення -рішення, судова колегія приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів справи, протягом періоду, який перевірявся податкових органом позивач використовував працю найманих працівників, що підтверджується його письмовими поясненнями, наданими під час перевірки.

Так, у період з 01.08.2009 року по 31.12.2010 року у позивача працювало 3 працівника, яким вона сплачувала заробітну плату у розмірі 1000,00 грн., у період з 01.01.2011 року по 31.03.2011 року -2 працівника з аналогічною заробітною платою.

У названі періоди оподаткування доходів найманих працівників провадилось за положеннями, визначеними Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV (889-15) (далі по тексту - Закон № 889) та Податковим кодексом України (2755-17) .

Відповідно до положень п.п. 1.15. та 1.17 статті 1 Закону № 889-ІV позивач протягом періоду, що перевірявся була працедавцем та податковим агентом, що згідно положень діючого у відповідний період законодавства, покладало на неї обов'язок проводити нарахування та сплату в дохід державного бюджету сум податку на доходи найманих працівників.

У відповідності до п.п. 7.1. Закону №889-ІV (889-15) та п.п. 168.1.1 п. 168.1. ст. 168 ПК України названий податок повинен був бути утриманий у розмірі 15% суми нарахованого та сплаченого найманим працівникам доходу.

Посилання апелянта, на те, що трудові договори між суб'єктом господарювання та найманими працівниками не були зареєстровані у центрі зайнятості, а тому відсутні підстави стверджувати використання позивачем праці найманих працівників, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в матеріалах справи є письмові пояснення першого щодо використання праці таких працівників. Не проведення реєстрації трудових договорів суб'єктом господарювання не спростовує правомірності нарахування податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.