розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "29" листопада 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_3 - старший прапорщик запасу, 27.11.2012 року звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним невиконання рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо Порядку обчислення років, призначення та виплати пенсії, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (393-92-п) , відносно нього та зобов'язати відповідача здійснити перерахування йому вислуги років.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_3 до Адміністрації Держприкордонслужби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, представник позивача подав в інтересах позивача апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2012 року. В своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування рішення. Зазначає, що про порушення свого права позивач дізнався 03.08.2012 року при виході наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Держприкордонслужби України №229-ос. Вважає, що на вказані правовідносини поширюється шестимісячний строк звернення до суду.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення позивача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_3 21.06.1993 року Овруцьким РВК Житомирської області був призваний на строкову службу.

Наказом начальника Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Держприкордонслужби України №229-ос від 03.08.2012 року, ОСОБА_3 був звільнений з військової служби в запас на підставі ст. 26 ч.6 п. "а" (у зв"язку з закінченням строку контракту) Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" (2232-12) .

Вважаючи невірним визначення йому вислуги років при звільненні з військової служби, позивач за поновленням порушеного права звернувся з адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення та залишив позов ОСОБА_3 без розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як зазначив сам позивач в позовній заяві та пояснив в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, про порушення свого права він дізнався 30.07.2012 року при отриманні відповіді від Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" Держприкордонслужби України на його письмовий запит.

03.08.2012 року позивач був звільнений з військової служби та ознайомлений з витягом з послужного списку вислуги років станом на час звільнення.

До суду з адміністративним позовом ОСОБА_3 звернувся 25.11.2012 року, що підтверджується конвертом про відправлення.

Доказів щодо поважності пропуску строку звернення до суду позивач не надав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "29" листопада 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" лютого 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Адміністрація Державної прикордонної служби України вул.Володимирська,26,м.Київ,Центральна Частина Києва, Київ,01601