Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого - судді Ліщинського А. М., суддів - Довгої О. І., Запотічного І. І., при секретарі судового засідання - Бєлкіна Н. І. (за участю представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_2), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Маст" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Маст" до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дійта зобов'язання вчинити дії,

26.08.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дії Державної екологічної інспекції, які полягають у включенні ТзОВ НВП "Маст" до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у III кварталі 2015 року Державною екологічною інспекцією та про зобов'язання Державної екологічної інспекції виключити ТзОВ НВП "Маст" з Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у III кварталі 2015 року Державною екологічною інспекцією.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що чинним законодавством України встановлені обмеження щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок суб'єктів господарювання, обсяг доходу яких за попередній рік не перевищує 20 мільйонів гривень, без дозволу Кабінету Міністрів України. Такі обмеження визначені пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. N 71-VIII (71-19) .

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідачем протиправно включено їх до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у III кварталі 2015 року, оскільки згідно пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. N 71-VIII (71-19) встановлені обмеження щодо проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірок суб'єктів господарювання, обсяг доходу яких за попередній рік не перевищує 20 мільйонів гривень, без дозволу Кабінету Міністрів України.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_1 надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду надала пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Державна екологічна інспекція у Львівській області при включенні ТзОВ НВП "Маст" до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у III кварталі 2015 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст. 13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ НВП "Маст" включено до Переліку суб'єктів господарювання Львівської області із високим ступенем ризику господарської діяльності для навколишнього природного середовища, затвердженого Головою Львівської обласної державної адміністрації.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. N 454/2011 (454/2011) , визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Державна екологічна інспекція у Львівській області діє на підставі Положення, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 р. N 136, згідно з яким Держекоінспекція є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у її складі та їй підпорядковується.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" N 877 (далі - Закон N 877 (877-16) ) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 4 вказаного Закону (877-16) визначені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю). Зокрема, абзацом 2 частини 4 цієї статті передбачено, що орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно з статтею 5 Закону N 877 (877-16) планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Протягом одного року проведення більш як одного планового заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб'єкта господарювання не допускається.

План здійснення заходів державного нагляду (контролю) на наступний плановий період повинен містити конкретні календарні дати початку кожного планового заходу державного нагляду (контролю) та строки їх здійснення.

Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності.

З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), відносяться до одного з трьох ступенів ризику: з високим, середнім та незначним.

Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що повідомлення про проведення планової перевірки ТзОВ НВП "Маст" відповідає вказаним вище вимогам Закону та надіслане позивачу у встановлені законодавством строки. Відповідачем при плануванні перевірки ТзОВ НВП "Маст" не порушено періодичності проведення планових заходів, а запланований період проведення перевірки не перевищує періоду, визначеного законом.

Відносно доводів позивача про наявність законодавчих обмежень на проведення контролюючими органами у 2015 році перевірок суб'єктів господарювання суд зазначає.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. N 76-VIII (76-19) (надалі - Закон N 76-VIII (76-19) ) передбачено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином законодавчим органом на період з січня по червень 2015 року встановлено певні обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання всіма контролюючими органами. Однак, такі обмеження згідно з Законом N 76-VIII (76-19) не поширюються на перевірки, які проводяться у вказаний період Державною фіскальною службою України та Державною фінансовою інспекцією України.

Крім цього, 28.12.2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (71-19) (надалі - Закон N 71-VIII (71-19) ), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) . Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

На переконання суду норми Закону N 76-VIII (76-19) , зокрема щодо обмежень у проведенні перевірок, є загальними та стосуються всіх контролюючих органів. Тоді як норми Закону N 71-VIII (71-19) , у процитованій частині, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів, оскільки критеріями визначення переліку підприємств, на які такі обмеження не поширюються, зокрема, є обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності таких підприємств (виробництво чи імпорт підакцизних товарів).

Саме така оцінка положень вказаних вище нормативних актів робить логічною та послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийнято різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Тому хибними є доводи ТзОВ НВП "Маст" щодо відсутності у відповідача підстав для проведення в третьому кварталі 2015 року планової перевірки позивача.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що Державна екологічна інспекція у Львівській області при включенні ТзОВ НВП "Маст" до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у III кварталі 2015 року діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Маст" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2015 року у справі N 813/4673/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.