Головне управління ДФС у м. Києві, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ (2755-17) ) розглянуло запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР (85/96-ВР) «Про страхування» (далі - Закон № 85), який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Статтею 15 Закону № 85 визначено, що страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові брокери - юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Страхові агенти - це фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Порядок провадження діяльності страховими посередниками, у тому числі страховими агентами, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року № 1523 (1523-96-п) , згідно з якою агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка й укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ (2755-17) .

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 ПКУ фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;

- обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:

- 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ (2755-17) ;

- 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (пп. 293.3.1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ).

Пунктом 291.5 статті 291 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Зокрема, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої групи фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється, зокрема, страховими агентами, визначеними Законом № 85 (85/96-ВР) .

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Разом з тим повідомляємо, що Класифікатор видів економічної діяльності ДК 009:2010 затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (v0457609-10) (далі -КВЕД ДК 009:2010), відповідно до якого фізична особа при здійсненні державної реєстрації фізичної особи - підприємця за власним бажанням обирає вид діяльності, який планує здійснювати під час господарської діяльності.

Під час вибору виду діяльності, який планує здійснювати фізична особа -підприємець, додатково використовуються нормативно-правові акти Держспоживстандарту України та Держкомстату України, зокрема наказ Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 (v0396832-11) «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності».

Якщо код виду діяльності за КВЕД ДК 009:2010 передбачає кілька видів господарської діяльності, в тому числі ті, які не дають права на застосування спрощеної системи оподаткування, то фізична особа - підприємець - платник єдиного податку у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначає перелік видів діяльності, які віднесено до відповідного коду, крім видів господарської діяльності, на які встановлено заборону.

Отже, якщо суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність страхового агента з виду діяльності «Діяльність страхових агентів і брокерів» (КВЕД 66.22) та не порушує інші вимоги щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, то така фізична особа-підприємець може бути платником єдиного податку 3 групи.