розглянула питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бондаренко Інги Олегівни, Бондаренка Ігоря Валерійовича, Бондаренка Євгена Ігоровича щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частини п'ятої статті 11, статті 387 Цивільного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Гультая М.М. та дослідивши матеріали справи, Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Бондаренко І.О., Бондаренко І.В., Бондаренко Є.І. звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення Цивільного кодексу України (435-15) (далі - Кодекс), а саме:

- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина п'ята статті 11);

- власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387).

Автори клопотання просять перевірити положення частини п'ятої статті 11, статті 387 Кодексу, застосовані в остаточному судовому рішенні у їх справі, на відповідність частинам другій, четвертій статті 41, частинам першій, третій статті 47 Конституції України, оскільки вказані положення, на їх думку, обмежили їх конституційне право на власність та на житло.

Також автори клопотання просять видати забезпечувальний наказ, яким встановити тимчасову заборону на витребування майна для запобігання незворотнім наслідкам, що можуть настати у зв'язку з виконанням остаточного судового рішення, відповідно до статті 78 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) .

На підтвердження неконституційності частини п'ятої статті 11, статті 387 Кодексу суб'єкт права на конституційну скаргу долучив до конституційної скарги копії судових рішень у його справі.

У лютому 2016 року Хорева Т.І. звернулася з позовом до суду про витребування від Бондаренко І.О., Бондаренка І.В., Бондаренка Є.І. майна з незаконного володіння. Деснянський районний суд міста Києва рішенням від 15 вересня 2016 року позовні вимоги у справі № 754/2589/16-ц задовольнив. За наслідками апеляційного провадження апеляційний суд міста Києва рішенням від 7 грудня 2016 року апеляційну скаргу Бондаренко І.О., Бондаренка І.В., Бондаренка Є.І. задовольнив, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року скасував. Не погодившись з ухваленим у справі № 754/2589/16-ц рішенням апеляційної інстанції, Хорева Т.І. та Хорева Г.О. у грудні 2016 року подали касаційну скаргу. Верховний Суд постановою від 26 червня 2018 року у справі № 754/2589/16-ц позовні вимоги Хоревої Т.І. та Хоревої Г.О. задовольнив, рішення апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2016 року скасував, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 вересня 2016 року залишив у силі.

2. Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України, вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження, виходить з такого.

Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційна скарга має містити обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав людини, на думку суб'єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону (пункт 6 частини другої статті 55); Конституційний Суд України відмовляє у відкритті конституційного провадження, визнавши конституційну скаргу неприйнятною, якщо зміст і вимоги конституційної скарги є очевидно необґрунтованими або наявне зловживання правом на подання скарги (частина четверта статті 77).

Зі змісту конституційної скарги випливає, що, обґрунтовуючи неконституційність положень частини п'ятої статті 11, статті 387 Кодексу, суб'єкт права на конституційну скаргу викладає свою позицію, позиції інших сторін у цивільній справі № 754/2589/16-ц, перебіг цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Однак зазначене не є обґрунтуванням неконституційності положень частини п'ятої статті 11, статті 387 Кодексу.

Крім того, у конституційній скарзі суб'єкт права на конституційну скаргу висловлює незгоду щодо постанови Верховного Суду у складі колегії судців Касаційного цивільного суду від 26 червня 2018 року, що не може вважатися обґрунтуванням неконституційності оспорюваних норм.

Відповідно до статті 78 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) забезпечувальний наказ видається Великою палатою Конституційного Суду України у виняткових випадках.

Таким чином, у конституційній скарзі не наведено обґрунтування тверджень щодо неконституційності положень частини п'ятої статті 11, статті 387 Кодексу, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) - неприйнятність конституційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 78, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) , відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (1861-17) Перша колегія суддів Першого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бондаренко Інги Олегівни, Бондаренка Ігоря ВалерІйовича, Бондаренка Євгена Ігоровича на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) - неприйнятність конституційної скарги.