МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Л И С Т
N 17-4-63 від 28.07.99
м.Київ
vd990728 vn17-4-63
15 липня 1994 р. Законом України N 116/94-ВР було
ратифіковано Статут і Конвенцію Міжнародного союзу електрозв'язку,
підписаних від імені України 22 грудня 1992 р. у м.Женеві.
Пунктом 31.3 зазначеного Статуту встановлено, що його
положення та положення згаданої Конвенції доповнюються положеннями
Регламенту міжнародного електрозв'язку.
Підпунктом 6.1.3 п.6.1 ст.6 вказаного Регламенту зазначено,
що "если в соответствии с национальным законодательством
какой-либо страны предусматривается налог на взимание таксы за
международные службы электросвязи, то этим налогом облагаются, как
правило, только те международные услуги электросвязи, которые
оплачиваются клиентами этой страны, если отсутствуют другие
соглашения, заключаемые для конкретных специальных случаев".
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) встановлення і скасування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових
фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою
України.
Разом з тим, відповідно до ст.19 вищезазначеного Закону, якщо
міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою
України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони
України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного
договору.
Відповідно до абзацу другого п.11.4 ст.11 Закону "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податок на додану вартість є
внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних
договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України
до набрання чинності цим Законом, Закон "Про податок на додану
вартість" набрав чинності з 1 жовтня 1997 р. (див. п.11.1 ст.11
цього Закону).
Нормами ст.9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) та ст.17
Закону "Про міжнародні договори України" ( 3767-12 ) встановлено,
що укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори
України становлять невід'ємну частину національного законодавства
України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм
національного законодавства.
Враховуючи п.1 ст.12 вказаного Закону, чинні міжнародні
договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України, є частиною національного законодавства України та
підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм
міжнародного права.
Відповідно до статей 14, 26 та 27 Віденської конвенції про
право міжнародних договорів 1969 року кожен чинний договір, згода
на обов'язковість якого виражена ратифікацією, є обов'язковим для
його учасників і повинен ними добросовісно виконуватись.
Перший заступник
Міністра юстиції Б.Стичинський
Надруковано: "Юридичний вісник України", N 45, 11 листопада
1999 р.